?

Log in

No account? Create an account

Mar. 6th, 2017

дивним чином сьогодні вирішила заглянути в те, що колись слугувало мені щоденником. своєрідним, але все-таки щоденником. впевнена, більшість моїх читачів вже давно не ходять сюди (як і я сама), тому навіть якось простіше пишеться, бо знаєш, що ніхто не прочитає.

згадалось про жж випадково - сьогодні купила молескін, бо відчуваю, що в голові і на душі забагато всього і його треба випускати на волю, але не на публіку, а собі в блокнот. купила, поклала в сумку і згадала, що мій останній щоденник був електронним і його читали люди. друзі і не тільки. то записи з того часу, коли було не так страшно відкриватись незнайомим людям, можна було писати в безмежність інтернету і не боятись, що хтось незнайомий відреагує на щось про тебе.

тепер точно все інакше - тепер своє цінується набагато більше, ним часто не хочеться ділитись, ні хорошим, ні поганим, а тим більше з незнайомими людьми. але насправді те, що мене вразило найбільше - я переглянула частину своїх записів тут і не впізнала автора :) здається, та мар'ясик, яка заводила цей жж була дуже вправна в гранні якихось ролей, намагалась слідувати трендам - наприклад, вживати купу російскьких слів, написаних на українську манеру, і завжди вдавала веселу. я її не дуже впізнаю зараз, мар'яна, яка пише цей пост сьогодні, значно цинічніша, сухіша, іноді сумніша, правдивіша, можливо, навіть чесніша.

дорослішати все-таки цікаво і я навіть радію, що від тієї, яка це все почала не так багато лишилось. зате я ще тут :)

задумалось..

так давно тут нічого не писала, шо вже навіть забула, на яку кнопку натиснути, шоб новий пост створити. з появою соцмереж в моєму житті жж досить блискавично відійшов на задній фон і з часом взагалі забувся як місце для чогось свого. хоча залишився як те, де можна підглянути за всіма іншими, хто ше тут ділиться собою. а от зараз такий момент, шо тільки сюди і хочеться.

є такі вечірньо-нічні епізоди, коли в голові купа не посортованих думок, які хочеться організувати, але в розмову з кимось вони не влізуть, для статусів занадто розлогі та й так шоб самій собі десь на айпаді записку створити і забути теж не то. ніби й особисте, але є якесь дурне бажання десь його засвітити.

якийсь такий текст виходить без суті і поломаний. в принципі як і мої думки зараз. меланхолією пробирає. зараз смішно, шо влітку 2006-ого, коли створювала жежешного мар'ясика підписалась "безнадьожною оптимісткою", who could have known? : )

presummer



в передчутті літа стала на стежку змін: обрізала волосся, почала слідкувати за тим, шо їм (відмовлятись від вечірнього чіза так важко, шо то просто нема слів), качати прес, присідати і всьо такоє, а вчора дуже спонтанно і несподівано навіть для себе зробила собі маленьке тату - буквочку М на зап'ясті :) тепер дуже заніматєльно за ним доглядати, таке ніби ше одного кота завела )) а ше в вівторок здасться другий і наразі останній кандмінімум, а там прийму в своїх студентів всі заліки і можна буде реально почати якийсь новий період.. літо має пройти під атмосферою дисертаційно-морсько-сонячно-біловинною.. а елк'ю в свому гороскопі ше й нагадав мені велику любов на кінець липня.. здається, все буде добре :)

кавери

несподівано для себе відкрила шалену популярність вуменайзера, звісно того, про якого брітюха співає. виявляється дофіга людей зробили свої кавери на цю пісню - наприклад franz ferdinand, lily allen, lady hawke etc. але май персонал опініон такий, шо оці тіпочки зробили це найкраще і найкреативніше :)


Tags:

шось нове



сьогодні не тільки романа, день народження мого брата і день прокурора, а ше й рівно місяць як я стала аспіранткою кафедри світової літератури. ше півроку тому сама була студенткою, а тепер до мене на коридорах звертаються на "ви" і називають мар'яною віталіївною :) одним словом, виявилось, шо якшо ти чогось дуже хочеш, то воно таки тобі вдається. тепер залишилось тільки написати кандидатську дисертацію :)

4 Liubania!!


натаха, відео тупо для тебе!! :)

нагадалось..



отак шось переглядала фотки з останньої плівки (знімала на неї більше 4ох місяців, поки нарешті склацала) і дуже мене оця от психоделічна леська улибнула ))) здається мені, шо весна прийде не тільки з новими джинсами і туфлями на підборах, а й з новими портретами ;)

п.с. окуляри з атракціону "психоделічні 70", на який я попала після 4ох пив на цьогорічному октоберфесті, а леська - з привокзальної )))


забери меня к себе..

для мене це звично для будь-якої ночі - перед тим як провалитись в сни лажу по майспейсах і ютубах в пошуках чьота едакава.. сьогодні вирішила послухати нашумєвших орлову і пєлагєю, але ні одна, ні інша нічим особливо не сподобались.. але випадково попала на бабкіна.. чілавєк-гєній! він для мене дуже особливий, бабкін - це не період, бабкін - це вся жизнь.. найбільше його люблю за те, що він завжди об'являється з тим, шо найбільше мені потрібно в конкретний момент.. чуствує мене собака.. от і сьогодні те саме.. чергова геніальна пісняра.. але раджу не слухати вдень, вона якась така вечірньо-нічна.. курити в зоряне небо, а в голові "забери меня к себе.."


Bigga Than Ben


давно хотіла написати про цей фільм і все якось часу бракувало.. останнім часом дивлюсь мало нового кіно, тому особливо цікаво натикатись на шось справді хороше.. цей фільм дуже сподобався.. зацікавив в першу чергу тим, шо британський, а в другу - тим, шо в головній ролі андрій чадов.. знятий фільм за щоденниками двох московських хлопців, які поїхали в лондон зашибати бабло.. одна з найкращих рис фільму - саундтреки (наприклад, isobel heyworth, яку чути в цій прев'юшці).. він є в неті, стягніть, подивіться, думаю, шо не пошкодуєте..

фраза з фільму, яка найбільше запам'яталась  - "как жаль, что друзья детства вырастают..."